У монографії на основі критичного аналізу історичних джерел та здобутків історіографії, застосування нових методологічних підходів з’ясовано передумови, різноманіття маловідомих раніше форм та проявів, а також результатів суспільно-політичної активності українського селянства у роки непу. У дослідженні проаналізовано соціально-економічні га суспільно-політичні витоки та особливості проявів громадського житія українського села. Досліджено, що суперечливість впливу нової економічної політики на соціально-економічне та суспільно-політичне життя українського селянства зумовила активізацію його громадської ініціативи Показано ступінь інтеграції українського селянства в радянську громадсько-політичну структуру та наростання тенденцій до його самоорганізації У роботі вивчено природу, причини, характер, завдання, інтенсивність одного із найбільш поширених проявів громадської активності українського селянства середини 1920-х років – руху за створення незалежних селянських спілок. Зроблено висновок про те, що опозиційні настрої населення коливалися від збройних методів опору владі на початку та наприкінці 1920-х років до демократичних спроб співпраці шляхом обговорення комплексу соціальних проблем та утворення незалежних громадських селянських організацій.