Монографія присвячена аналізу феномену релігієзнавства, його співвідношення з теологією й атеїзмом. Розкривається авторське бачення природи релігієзнавства в його складових, витлумачується атеїзм не як антитеїзм, актуалізується питання конституювання нової галузі знання, названої ним атеологією чи буттєзнавством (язнавством). Поділяючи релігієзнавство на світське (академічне) й богословське, автор наголошує на обов'язковому вивченні у ВНЗ саме першого. В книзі розповідається про долю формованих з участю автора Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ та Української Асоціації релігієзнавців. Автор розраховує на творчі міркування читачів, серед яких сподівається побачити релігієзнавців, богословів, філософів, істориків, всіх, хто цікавиться проблемами релігії та релігійного життя.