У магістерській роботі досліджено поетичну творчість Олега Зуєвського в українській еміграційній поезії другої половини ХХ століття, зокрема, періоду Українського Мистецького Руху, до представників якого він належав. Індивідуальний стиль письменника-модерніста, що еволюціонував від символізму ("Золоті ворота", "Під знаком Фенікса") до сюрреалізму ("Голуб в ательє"), розкрито місткі образи-знаки, ускладнену метафоричність, асоціативість, фрагментарність вислову, думки, почуття, мимовільні натяки, фантасмагоричні візії, оніричні мотиви та ін. Доведено: Олег Зуєвський розсунув межі класичного символізму, "іпостасуючи" його класицизмом, коли символістський синтаксис приводиться до "клясичної рівноваги". Виділено два рівні лірики Олега Зуєвського - поетико-стильовий та проблемно-тематичний, при чому простежено філософський дискурс поетичних збірок митця, а також україноцентричний характер його лірики. Ключові слова: Олег Зуєвський, МУР, символізм, сюрреалізм, неокласицизм, поетика, екзистенціалізм, україноцентризм.