Роботу присвячено вивченню наративів російсько-української інформаційної війни. Мета дослідження – проаналізувати інструментарій формування наративних стратегій російсько-українського протистояння на матеріалі публіцистичного дискурсу 2003–2023 років. Аналізу піддано тексти висвітлення інформаційного протиборства як періоду підготовки до агресії (2003–2013 роки), так і під час безпосереднього ведення воєнних дій (2014 – дотепер). Визначено структурну схему поширюваних пропагандистських наративів відповідно до визначення метанаративу, субнаративів, мікронаративів. Окремо приділено увагу вивченню ролі персоналій у російсько-українському протистоянні. Виявлено поширені в медійному полі концепти-антропоніми та концепти-зооніми. Досліджено також тему релігійної ворожнечі, поглиблену на фоні воєнних дій. Визначено, що церковне протистояння представлене в межах загального світоглядного протистояння між двома країнами та їхніми прихильниками. Окрім ворожих наративів, проаналізовано оприявлені в мережі гумористичні засоби опору інформаційній агресії. Ключові слова: наратив, субнаратив, метанаратив, лінгвальний інструментарій, імпліцитна семантика, російсько-українська війна, медійний дискурс, дискурс інформаційної війни.