Х25 |
Хатіб, І. Фізіолого-біохімічні механізми адаптації коропових риб на прикладі Danio rerio до впливу органофосфатних та триазинових пестицидів [Текст] : дис. на здоб. наук. ступеня д-ра. філософії за спеціальністю 091 – Біологія / Хатіб Іхаб ; Тернопільський нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка ; наук. кер. О. І. Боднар. – Тернопіль, 2024. – 187 с. – Бібліогр. : с. 150-187.
Органофосфатні та триазинові пестициди (включаючи інсектициди
хлорпірифос, та гербіциди раундап та тербутилзин) є широко
використовуваними агрохімікатами, глобальні ринки яких швидко зростають
(Yang et al., 2020а). Відтак, хлорпірифос, гліфосат та тербутилазин, а також їх
метаболіти, все частіше виявляються у зразках поверхневих вод, як поокремо
так і в суміші, що ускладнює передбачення ефектів їх впливу на живі
організми, адже більшість стандартизованих критеріїв якості води та
протоколів оцінки ризику зосереджуються на токсичності окремих хімічних
речовин (Albuquerque et al., 2016; Alvarez et al., 2019; Barata et al., 2006).
Вважається, що риби є ефективними біоіндикаторами довготривалих
токсичних впливів та різноманітних умов середовища існування завдяки своїй
рухливості, здатності до акумуляції токсикантів та відносно тривалому
періоду життя. Маючи здатність до акумуляції у живих організмах, пестициди,
перебуваючи навіть у незначних концентраціях у товщі води або донних
відкладеннях, можуть накопичуватися в тканинах риб (Olsvik et al., 2019),
викликаючи при цьому істотні порушення молекулярних та біохімічних
процесів з подальшою їх проекцією на організменний та популяційний рівень,
що, у віддаленій перспективі, може викликати зменшення чисельності і
порушення структури популяцій, а відтак, зменшення біорізноманніття в
цілому.
|