Хімічний аналіз вмісту мікропластика у водному середовищі не дає відповідь на питання про загрозу цього новітнього забруднювача водойм для живих організмів. Двостулкові молюски є унікальними фільтраторами та очисниками водойм. Проте оцінка їх потенціалу у біоіндикації забруднення середовища мікропластиком суперечлива. Мeтою роботи є оцінка здатності двостулкових молюсків акумулювати мікропластик водного середовища та пошук чутливих біомаркерів його дії на організм. Молюсків Unio tumidus піддавали впливу мікропластику ПЕТ розміром 0,1 -0,5 мм та концентрацією 1 мг/л протягом 14 днів. Молюсків Dreissena polymorpha піддавали впливу мікропластику ПС розміром 2 мкм у концентрації 1 мг/л протягом 14 днів. Встановлено, що у ділянці річки, розташованій у приміській місцевості, перлівниці акумулюють мікропластик з середовища. Під час експозиції молюски активно акумулюють мікропластик з максимальним накопиченням на 8-10 добу експозиції, що узгоджується із зменшенням його кількості у дослідному середовищі. Експозиція до мікропластика у молюсків U. tumidus уражає стабільність лізосомальних мембран, зменшує співвідношення цинк/купрум та активує катепсин Д та його вихід з лізосом, що свідчить про посилення апоптозу та аутофагії. З іншого боку, у D. polymorpha навпаки, пригнічується активність загального та позалізосомального катепсину Д, характеризуючи пригнічення апоптозу. Відтак аборигенні та інвазивні молюски відрізняються за стратегією адаптації до несприятливих чинників середовища. Ключові слова: мікропластик, двостулкові молюски, лізосоми, біомаркери, есенціальні метали, забруднення водойм.