Систематизовано матеріал щодо ролі загроз абіотичного та антропогенного характеру у трансформаційних процесах зміни видового складу рослинних угруповань Українських Карпат. Показано, що ключовим моментом трансформації екосистем та їх складових у Карпатах є те, що ці процеси спричинені не лише потужним, широкомасштабним впливом прямої антропогенної діяльності, так і кліматогенними змінами. Показано, що історично найбільший внесок у процес трансформації гірських екосистем зробило тривале скотарство. Воно зумовило зміну видового складу первинних угруповань та зниження верхньої межі лісу на 200 м. Із другої половини ХХ століття та у ХХІ столітті у трансформаційних процесах значно зросла роль надмірної рекреації та пов'язаної із нею розбудови туристичної інфраструктури, а також забруднення снігу, ґрунтів та біоти Карпатського регіону викидами промислових підприємств. Небезпеку для гірських екосистем становлять кліматичні зміни, які діють не лише прямо, але й спричиняють ефект синергізму, що призводить до висихання ялинників, зміни фенології видів і структури видового складу ґрунтових безхребетних тварин, а також зміщення у висотному напрямі ареалів субальпійських видів рослин. Результати досліджень можуть бути використані фахівцями природоохоронних організацій для вибору конкретної методології збереження та відновлення популяцій певних видів або стабілізації природних екосистем. Ключові слова: гірські екосистеми, пасторальне навантаження кліматичні зміни, вплив рекреації, демутаційні сукцесії