У цій бакалаврській роботі досліджується провідна роль Михайла Омеляновича Павленка під час зимових походів Української Народної Республіки (УНР) та його внесок у розбудову армії УНР. Мета дослідження полягає в аналізі військової стратегії та тактики, яку застосовував Павленко, а також у висвітленні його впливу на формування та зміцнення українських збройних сил у період 1918-1920 років. Основна увага приділяється дослідженню Зимових походів 1919-1920 років, які стали ключовими подіями у військовій історії УНР. Робота охоплює детальний аналіз бойових дій, організаційних заходів та стратегічних рішень, що дозволили Павленку успішно керувати армією в умовах постійного тиску з боку ворожих сил. Крім того, у роботі розглядаються питання реформування армії УНР під керівництвом Павленка, включаючи створення нових військових структур, підвищення рівня підготовки солдатів та офіцерів, а також впровадження нових тактичних прийомів. Аналізуються документи та свідчення учасників тих подій, що дозволяє глибше зрозуміти вплив Павленка на розвиток української військової думки. У висновках роботи робиться акцент на унікальності підходу Павленка до військового керівництва, його здатності адаптуватися до змінних умов війни та його значущості для української історії. Робота має на меті не лише висвітлити історичні факти, але й сприяти подальшому вивченню та переосмисленню ролі військових діячів у формуванні незалежної України. Ключові слова: зимові походи, УРН, армія, військова стратегія, тактика, військові структури.