На основі комплексного теоретико-методологічного аналізу вітчизняної педагогічної думки першої половини XX століття теоретично обґрунтовано роль етнопедагогіки як культурно-антропологічного феномену у формуванні цілісної, гармонійної особистості та розкрито місце і роль культурно-антропологічного підходу до етнопедагогічних досліджень і практичних перетворень в освіті. У дисертації досліджено основні концепти етнопедагогічного знання у формуванні гармонійно розвиненої особистості, розкрито теоретико-методологічні розробки антропологізацїї організаційно-управлінських умов навчання та виховання. Проведене дослідження традиційних і новітніх парадигм етнопедагогічної освіти доповнено теоретико-методологічними розробками культурно-антропологічного змісту.