У статті обґрунтовано методику лінгвокогнітивного моделювання художнього дискурсу з позицій фреймової семантики як ефективного способу встановлення ступеню когнітивної близькості текстів оригіналу і перекладу на прикладі різночасових українських ретрансляцій трагедій В. Шекспіра. Лінгвокогнітивне моделювання у перекладознавстві сприяє подальшому розвитку лінгвокогнітивного підходу у теорії і практиці моделювання ментальних структур, забезпечуючи більш глибоке розуміння природи людського мислення та мовлення. Методи когнітивної транслятології у процесі лінгвокогнітивного моделювання художнього дискурсу оригіналу і перекладу спрямовані на дослідження взаємодії мови та когнітивних процесів для отримання високоякісної інформації про те, як мова відображає когнітивні процеси та взаємодіє з формуванням ментальних структур у автора і перекладача. Методологія концептуального аналізу включає зіставний метод та методи ідентифікації концептів, фреймового моделювання і фреймового мапування, використання яких передбачає залучення усього досвіду дослідника-інтерпретатора (почуттєвого, фізичного, історичного, соціального), набутого у процесі освоєння навколишнього світу, що надає можливість досліднику-інтерпретатору розкрити глибинні смисли, закладені автором у першотворі й перекладачем у його ретрансляції. Зіставний метод постає ефективним у ході зіставлення одиниць оригіналу і перекладу у художніх творах та їх українських ретрансляціях. Метод ідентифікації концепту дає змогу визначити концепти, вербалізовані у зіставлюваних фрагментах текстів, і розкрити їхній концептуальний зміст шляхом фреймового моделювання. Метод фреймового мапування встановлює ступінь когнітивної близькості між вербалізованими концептами оригіналу й перекладу шляхом зіставлення слотів фреймів вербалізованих концептів, ідентифікованих у фрагментах тексту першотвору та його українських ретрансляцій.