У дисертаційній роботі здійснено комплексний історичний аналіз становища громад Євангельських християн-баптистів радянської України в політичних, соціокультурних вимірах тоталітарної доби (40-80-і рр. XX ст.). Релігійний соціум, його синергетичну модель в період комуністичної диктатури представлено на базі вперше використаних архівних матеріалів центральних, галузевих, особистих колекцій, польових досліджень із застосуванням сучасного теоретико-методологічного інструментарію. Проаналізовано характер та масштаби карально-репресивних заходів органів спецслужб УРСР у відношенні до членів братства ЄХБ; осмислена правомірність та морально-етичний аспект використання в атеїстично-виховних та виправних цілях тоталітарною владою психіатричної медицини, освітніх та науково-культурних закладів УРСР. Показано соціокультурні наслідки репресивної політики радянської влади щодо вірних ЄХБ України, їхні матеріальні і духовні втрати; здійснено кількісно-якісну характеристику засуджених та ув'язнених за релігійні переконання; створено морально-етичний образ засуджених та членів їхніх родин, організаторів і учасників репресій. Окреслено недостатньо вивчені аспекти проблеми, визначено напрями майбутніх дослідницьких пошуків.