Дисертація присвячена комплексній та об'єктивній характеристиці ключових етапів і напрямків розвитку української громади Станиславова другої половини XIX - початку XX ст. Констатовано, що Станиславів був прикладом поліетнічного міста, населення якого впродовж 1848-1914 рр. зросло у 3,3 рази, поряд з русинами- українцями проживали євреї, поляки, німці та ін. Простежено особливості організації кооперативних установ міста - об'єднання "Народна торгівля" (1882 р.), спілки "Союз крамниць" (1898 р.), кооперативу "Кредит" (1901р.), товариства "Руська хата" (1903 р.) та ін. Розкрито особливості громадсько-культурної діяльності українців, боротьбу за українізацію шкільної освіти та відкриття в 1905 р. української гімназії в місті. Встановлено, що лідерами суспільної думки були місцеві громадські і культурні діячі М. Бачинський, брати Роман та Євген Заклинські, Є. Желехівський, М. Сабат та ін. Охарактеризовано особливості релігійного життя міста, міжконфесійні взаємини та роль Греко-католицької церкви у становленні української громади, діяльність станиславівських єпископів Ю. Пелеша, Ю. Сас-Куїловського, А. Шептицького та Г. Хомишина. Доведено, що впродовж середини XIX - на початку XX ст. українська громада перетворилася на структуроване об'єднання з чіткими політичними, культурними та духовними устремліннями.