У роботі досліджено феномен культурницького нонконформізму українського шістдесятництва як унікального явища в історії культури та суспільної думки України другої половини XX століття. У центрі уваги поняття нонконормізму, яке прочитується на перетині мистецького відродження, гуманістичних ідей та спротиву тоталітарній радянській системі. Розглянуто ключові прояви шістдесятництва у літературі, мистецтві та громадській діяльності, а також основні мотиви культурного протесту, серед яких - захист національної ідентичності, свобода творчості та протистояння русифікації. Акцент зроблено на впливі цього руху на формування сучасної української культури, його ролі у збереженні історичної пам'яті та створенні основ для подальших демократичних змін. У роботі проаналізовано творчість провідних представників шістдесятництва - Василя Симоненка, Ліни Костенко, Івана Драча, Євгена Сверстюка, Василя Стуса та інших, а також їхній внесок у пробудження суспільної свідомості. Дослідження дозволяє глибше зрозуміти значення шістдесятництва для українського національного відродження та його роль у боротьбі за права людини, мову та культуру. Ключові слова: нонконформізм, шістдесятники, самвидав, Клуб творчої молоді, лібералізація.