Суттєве місце у протестантизмі досі посідає англіканська церква. Після припинення її відносин з Ватиканом і підкорення королівській владі у 1534 р. богослужіння стало проводитись англійською мовою, були скасовані пости, вилучені ікони й образи, припинилась безшлюбність духовенства. За кілька століть склалося вчення "середнього шляху", проміжного між римським католицизмом і континентальним протестантизмом. Основи цього віровчення викладені у Книзі спільних молитов. Главою церкви залишається король (королева) Англії. Збережена також ієрархія, що нагадує католицьку. Єпископів, через прем'єр міністра, призначає король. На чолі духовенства двох графств - Кентерберійського і Йоркського - стоять архієпископи. Зовнішній обрядовий бік католицизму в англіканській церкві майже не реформований. Головне місце у богослужінні посідає літургія, що характеризується складною обрядністю та урочистістю. У роботі проаналізовано причини та передумови становлення та еволюції Англіканської церкви. Досліджено вплив лолардівського руху, та Д. Вікліфа на формування антиклерикальних поглядів англійського суспільства, та виявлено такий чинник, як зростання освіченості та націоналістичних поглядів завдячуючи перекладу та доступності Біблії англійською мовою. Проаналізовано правовий статус католицького духовенства а Англії на початку XVI ст. Детально розглянута діяльність реформаційного парламенту, висвітлені питання секуляризації, досліджено теологічну доктрину та модель адміністрування англіканської церкви, впровадження релігійних змін на регіональному рівні. Ключові слова: Англіканська церква; лоларди; католицизм; протестантизм; реформаційний парламент; монастирі; секуляризація; пуританізм.