У магістерській роботі проаналізовано ідею незавершеності художнього твору як літературно-естетичну теорію; зосереджено увагу на феномені текстових лакун у художній системі non-finito; окреслено наявність "порожніх місць" у тексті драматичного твору як його родо-жанрову особливість; досліджено лакуни в драмах різних літературних періодів крізь призму послідовності естетики non-finito на матеріалі трагедій "Цар Едіп" Софокла і "Гамлет, принц данський" В. Шекспіра, комедії "Дон Жуан, або Камінний гість" Ж. Б. Мольєра, соціально-психологічній драмі "Ляльковий дім" Г. Ібсена, антидрамі "Чекаючи на Ґодо" С. Беккета, символістській п'єсі "Сліпі" М. Метерлінка та комедії "Пігмаліон" Б. Шоу. Прояви лакунарності в аналізованих драматичних творах простежено на сюжетно-композиційному, ідейному, образному, наративному та інших рівнях. Ключові слова: non-finito, лакуна, текст, "порожні місця", "недоокреслені місця", драматичний твір, рецепція, інтерпретація.