Зростання вмісту ветеринарних фармацевтичних препаратів у водному середовищі становить реальну загрозу для водних організмів. Двостулкові молюски є широко росповсюдженими організмами та природними фільтраторами водойм із високою здатністю реагувати на присутність ксенобіотиків. Мeтою роботи стало визначити маркери токсичності ветеринарного антибіотика саліноміцину у організмі двостулкового молюска на підставі аналізу активності клітинних протеаз та есенціальних металів за поокремої та комбінованої дії у екологічно реальній моделі. Встановлено, що вплив на організми перлівниці саліноміцину, мікропластика та їх суміші за 18о С протягом 14 діб викликає неспецифічну активацію центрального ензиму апоптозу каспази-3 у цитоплазмі клітин травної залози. Ця реакція відсутня за впливу суміші за 25о С. Присутність у середовищі мікропластику розміром 2 мкм призводить до активації лізосомального ензиму катепсину Д та його виходу з лізосом, тоді як саліноміцин поокремо не викликає такої реакції. Виявлено відсутність змін у концентрації цинку у тканині травної залози за впливу на організм саліноміцину, тоді як вплив мікропластика та суміші за 25о С зменшував його акумуляцію, а вплив суміші за 18о С збільшував її, виявляючи негативний та позитивний кумуляційний ефект відповідно. Зменшення співвідношення концентрацій Zn/Сu у тканинах молюска U. tumidus пропонуємо використовувати як біомаркер токсичності водного середовища із застосуванням двостулкових молюсків як біоіндикаторних організмів. Ключові слова: саліноміцин, двостулкові молюски, протеази, біомаркери, есенціальні метали, мультистрес. The increase in the content of veterinary pharmaceuticals in the aquatic environment poses a real threat to aquatic organisms. Bivalve mollusks are widespread organisms and natural filter feeders of water bodies with a high ability to respond to the presence of xenobiotics. The aim of the work was to determine the toxicity markers of the veterinary antibiotic salinomycin in the bivalve mollusk organism based on the analysis of the activity of cellular proteases and essential metals under separate and combined action in an ecologically realistic model. It was established that the effect on bivalve mollusc of salinomycin, microplastics and their mixtures at 18o C for 14 days causes non-specific activation of the central apoptotic enzyme caspase-3 in the cytoplasm of digestive gland cells. This reaction is alleviated under the influence of the mixture at 25o C. The presence of 2 мm microplastics in the environment leads to the activation of the lysosomal enzyme cathepsin D and its release from lysosomes, while salinomycin alone does not cause such a reaction. No changes in zinc concentration in the digestive gland tissue were found when the organism was exposed to salinomycin, while the exposure to microplastics and the mixture at 25° C reduced its accumulation, and the exposure to the mixture at 18° C increased it, revealing a negative and positive cumulative effect, respectively. We propose to use the decrease in the Zn/Cu concentration ratio in the tissues of the mollusk U. tumidus as a biomarker of aquatic toxicity using bivalve mollusks as bioindicator organisms. Keywords: salinomycin, bivalve mollusks, proteases, biomarkers, essential metals, multistress.