У статті розглядається роман Елізабет Ланґґессер «Незнищенна печать» у контексті німецького магічного реалізму. Основними рисами цього напряму є двоплановість оповідного дискурсу й амбівалентність, зумовлені поєднанням реального й ірреального модусів презентації дійсності. Концептуальною осно- вою дослідження послужила семіотична модель «подвійного кондиціонування» А. Кошорке, згідно з якою в художному світі твору парадоксально накладаються дві антиномічні знакові системи, кожна з яких здатна розвиватися автономно. Змістова цілісність твору в такому разі постає лише в осциляції, коли виникає певний гетерогенний простір, де окремі елементи сюжету можуть водночас про- являтися в обох вимірах. У дослідженні встановлено специфіку двоплановості в романі «Незнищенна печать», визначено маркери трансцендентного дискурсу в контексті реалістичного. Наголошується, що у творі домінує міметичний спосіб зображення, однак викладена в реалістичному модусі історія життя персонажа експлікує масштабний трансцендентальний дискурс: на фізичному рівні розгор- нута історія життя Лазаря Бельфонтена, на метафізичному – історія спасіння / духовного воскресіння та вічне протистояння Бога та його антагоніста. Ключовим концептом у творі виступає вода, яка відіграє роль життєдайної сили, руйнівної нестримної стихії, є символом ініціації, важливим атрибутом ритуалу хрещення і знаком духовного переродження. Одним із маркерів подвійного кондиціонування виступає срібляста куля в саду головного героя, яка є об’єктом предметного світу і водночас містичним артефактом, здатним подолати межі часу і простору. Мета- форичне завершення першої частини роману виразно демонструє ідею «подвій- ного кондиціонування»: оскільки різні знакові режими не мають єдиного мета- коду, тексти не вдається розшифрувати тим, хто перебуває лише в одній системі координат, отже, збагнути семантику трансцендентального здатний лише той, чия свідомість може осцилювати між двома вимірами.