Стаття присвячена аналізу «Щоденника Неллі Кастіс» американської письмен- ниці М.А. Борн як прикладу художнього щоденника, заснованого на історичних джерелах. Досліджується жанр художнього щоденника з огляду на стиль оповіді, коли наратором є дитина. Цей жанр, який походить із документальних щоден- ників, поєднує художній вимисел і оповідь від першої особи, пропонує читачам погляд на події із суб’єктивної перспективи оповідача. Визначено, що характе- ристикою щоденників, як реальних, так і вигаданих, є фраґментарний, неліній- ний стиль, акцент на емоціях, спогадах і самоаналізі. У статті простежується роль дитини-оповідача в художньому щоденнику, заснованому на історичних документах, а також те, як розуміння світу дитиною формує оповідь. Автор аналізує використання стилістичних засобів у художньому щоденнику, який описує життя прийомної онуки Джорджа Вашингтона. Написаний від імені Неллі в юному віці, щоденник відображає простоту й емоційну безпосередність дитячого погляду. Оповідь Н.А. Борн містить екфонези, повтори, риторичні запитання, паралелізми, які допомагають передати почуття та сприйняття Неллі, зокрема хвилювання, радість, горе, а також її повсякденні спостереження. В опо- віді також наявні еліпси для створення драматичних пауз, що увиразнює роздуми наратора. Аналіз доводить, що простота стилю щоденника врівноважується його емоційною глибиною, дозволяє читачам відчути досвід Неллі та побачити істо- ричні події її очима. У статті зроблено висновок про те, що художні щоденники, особливо ті, де оповідачами є діти, допомагають зрозуміти різні історичні періоди завдяки осо- бистісному сприйняттю подій. Погляд дитини є важливим для передачі щирих емоцій тону й унікальності її досвіду. Напрями майбутніх досліджень можуть включати лінгвостилістичний аналіз образу дітей-оповідачів на різних рівнях як у художніх, так і в документальних щоденниках, а також з’ясування наративного потенціалу жанру художнього щоденника