Стаття присвячена вивченню функційних особливостей і способів перекладу індивідуально-авторських порівнянь Джорджа Орвелла. Актуальність розвідки зумовлена, по-перше, потребою у студіюванні індивідуальних мовно-вира- жальних засобів автора, які допомагають краще збагнути його світогляд і стиль письма; по-друге, складністю передачі унікальних порівняльних конструкцій, що іноді потребують нестандартних перекладацьких рішень; по-третє, браком дослі- джень на цю тему, що підкреслює необхідність глибшого аналізу перекладознав- чих аспектів вивчення авторських стилістичних особливостей. Обґрунтовано необхідність вивчення індивідуально-авторського стилю Джор- джа Орвелла, твори якого насичені різноманітними стилістичними засобами, зокрема порівняннями, що є характерною особливістю його мовного багатства, для забезпечення адекватності перекладу та збереження авторської виразності. У статті вказано, що порівняння є стилістичним прийомом, який базується на зіставленні різних предметів, образів або станів на основі їхніх спільних харак- теристик, а індивідуально-авторські порівняння формуються на суб’єктно-оцін- ному баченні автора, створюють його унікальний стиль і ускладнюють відтво- рення засобами інших мов. Зазначено, що порівняння складаються із трьох компонентів: суб’єкта, об’єкта й основи. З’ясовано, що найбільш поширеними об’єктами індивідуально-авторських порівнянь у романі «Нехай квітне аспіди- стра» є тварини, резервуари, картини художників і матеріали. Представлені наукові позиції P. Pierini й Е. Ахмедової щодо шляхів відтворення порівнянь у художніх творах. Виявлено, що у процесі відтворення індивідуаль- но-авторських порівнянь у романі Т. Кирилюк вдалася до дослівного відтворення, додавання, опущення, контекстуальної заміни, конкретизації, одночасного засто- сування кількох трансформацій, а також уводила порівняльні конструкції в текст перекладу.