|
Палихата, Е. Формування медіаграмотності у старшокласників на уроках української мови з використанням матеріалів підручникі [Текст] / Е. Палихата // Studia Methodologica. – 2025. – Вип. 59. – С. 311–320. – Бібліогр. наприкінці ст.
Розглянуто актуальну проблему вироблення навичок орієнтування в інформа- ційному просторі, здійснення медіаосвіти, формування медіаграмотності стар- шокласників закладів ЗЗСО як частини інформаційної безпеки, що сприяє реалі- зації виховної мети уроку української мови та застосування медіатехнологій. Здійснено аналіз державних документів, які висвітлюють медіаосвітній потен- ціал, вказують на важливість впровадження медіаосвіти й медіаграмотності в лоно ЗЗСО для формування ключових освітніх компетентностей, що стосуються соціокультурного й інформаційного середовища. Проведено аналіз підручників з української мови для 10-го й 11-го класів із метою виявлення теоретично-прак- тичного наповнення медійними матеріалами, що вказує на їх відсутність і одно- часну наявність багатого пропедевтичного практичного матеріалу для створення медіапродукції. Описано основи медіології, якими мають оволодіти старшокласники в про- цесі навчання медіаграмотності, можливості вироблення умінь і навичок проду- кування медіатекстів за допомогою виконання вправ і завдань, спрямованих на успішне здійснення публічної комунікації. Зосереджено увагу на методиці формування медіаграмотності старшоклас- ників на ґрунті медійних теоретичних відомостей, креативних вправ шкільних підручників тематично укладених учителями-філологами, з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Доведено, що методика здійснення медіаосвіти опирається на систематичне виконання вправ і завдань продукування медіатекстів як основних засобів формування медіаграмотності учнів, що врахо- вують: кількість учасників у створенні тексту (монолог, діалог, полілог), форму створення медіапродукції, канал розповсюдження, жанр медіатексту. Запропоновано низку вправ і завдань для формування медіаграмотності стар- шокласників, побудовану на основі засвоєних пропедевтичних знань із тексто- творення, вимог публічності, сформованих умінь і навичок продукування та виголошення (чи оформлення на письмі) публічної інформації у відповідних каналах розповсюдження.
|