Дисертацію присвячено теоретичному і практичному дослідженню психологічних засад розвитку соціального інтелекту здобувачів вищої освіти. Проведене комплексне дослідження презентовано результатами ґрунтовного вивчення психологічних особливостей, соціальних і психологічних чинників та психологічних механізмів розвитку соціального інтелекту здобувачів вищої освіти з особливими освітніми потребами і нормотиповим розвитком. Уточнено розуміння соціального інтелекту як складного інтегрованого комплексу здатностей особистості пізнавати і вирішувати такі завдання, котрі визначають успішність взаємодій з іншими людьми. Відзначено взаємозв'язки і відмінності між соціальним та емоційним інтелектом. Соціальний інтелект здобувачів вищої освіти трактовано як складний інтегрований комплекс їхніх знань і здатностей пізнавати та вирішувати життєві завдання, які визначають успішність їх взаємодій з іншими людьми й ефективність адаптації в цих взаємодіях. Для емпіричного дослідження соціального інтелекту здобувачів вищої освіти з особливими освітніми потребами і нормотиповим розвитком обґрунтовано інтегративно-компетентнісний підхід. Модель розвитку соціального інтелекту здобувачів вищої освіти сконструйовано з їхніх взаємодій в освітньому просторі, соціальних і психологічних чинників та психологічних механізмів досліджуваного процесу. Емпірично досліджено психологічні особливості соціального інтелекту в здобувачів вищої освіти з особливими освітніми потребами і здобувачів вищої освіти з нормотиповим розвитком. Визначено статистично значущі відмінності щодо загального показника і компонентів соціального інтелекту в здобувачів вищої освіти з особливими освітніми потребами та в здобувачів вищої освіти з нормотиповим розвитком майже на всіх рівнях, крім високого й низького. Досліджено результативність соціального інтелекту в здобувачів вищої освіти з особливими освітніми потребами і здобувачів вищої освіти з нормотиповим розвитком, що засвідчено рівнями соціально-психологічної адаптивності й дезаптаптивності. Щодо соціального інтелекту в здобувачів вищої освіти чоловічої й жіночої статі з особливими освітніми потребами визначено такі статистично значущі відмінності: на низькому рівні здатності розуміти невербальну поведінкову експресію інших людей; на нижчому від середнього рівні загального показника соціального інтелекту, здатності розуміти невербальну поведінкову експресію інших людей і здатності прогнозувати поведінку інших людей; на середньому рівні загального показника соціального інтелекту, здатності розуміти вербальну поведінкову експресію інших людей і здатності прогнозувати поведінку інших людей; на вищому від середнього рівні здатності розуміти соціальні взаємодії інших людей і здатності розуміти вербальну поведінкову експресію інших людей. У здобувачів вищої освіти чоловічої й жіночої статі з нормотиповим розвитком щодо соціального інтелекту виявлено статистично значущі відмінності: на низькому рівні його загального показника і здатності розуміти вербальну поведінкову експресію інших людей; на нижчому від середнього і середньому рівнях здатності прогнозувати поведінку інших людей. Крім тендеру, соціальним чинником розвитку соціального інтелекту досліджуваних визначено академічну успішність. У здобувачів вищої освіти з особливими освітніми потребами зв'язок соціального інтелекту з академічною успішністю є сильним і зворотним, натомість у здобувачів вищої освіти з нормотиповим розвитком - сильним і прямим. Статистично значущий і прямий зв'язок соціального інтелекту з екстер- нальним локусом контролю та статистично значущий і зворотний - із інтернальним локусом контролю й мотивацією до успіху підтвердив, що локус контролю і мотивація до успіху є психологічними чинниками розвитку соціального інтелекту здобувачів вищої освіти з особливими освітніми потребами. Статистично значущий і прямий зв'язок соціального інтелекту з екстернальним локусом контролю і мотивацією до успіху та статистично значущий і зворотний - із інтернальним локусом контролю засвідчив, що локус контролю і мотивація до успіху є психологічними чинниками розвитку соціального інтелекту здобувачів вищої освіти з нормотиповим розвитком. Психологічними механізмами розвитку соціального інтелекту здобувачів вищої освіти емпірично визначено емоційну саморегуляцію, самомотивацію, емпатію і рефлексію. Встановлено такі статистично значущі відмінності щодо психологічних механізмів здобувачів вищої освіти з особливими освітніми потребами й нормотиповим розвитком: емоційної саморегуляції - на високому, на вищому від середнього, на середньому і на нижчому від середнього рівнях; самомотивації - на високому і вищому від середнього рівнях; емпатії - на високому рівні. Статистично значущими виявилися відмінності щодо таких видів рефлексії здобувачів вищої освіти з особливими освітніми потребами і здобувачів вищої освіти з нормотиповим розвитком: інтроспекції - на високому рівні; системної рефлексії - на високому і середньому рівнях. Системна рефлексія, інтроспекція і квазірефлексія є психологічними механізмами розвитку соціального інтелекту здобувачів вищої освіти з особливими освітніми потребами. Системна рефлексія - здобувачів вищої освіти з нормотиповим розвитком. Розкрито психологічні умови розвитку соціального інтелекту здобувачів вищої освіти, котрі ґрунтуються на положеннях гуманістичного й особистісно-орієнтованого підходів. Висвітлено змістрозробленоготренінгу з розвитку соціального інтелекту в здобувачів вищої освіти. Емпіричне дослідження і статистична перевірка динаміки розвитку соціального інтелекту здобувачів вищої освіти контрольної й експериментальної груп засвідчили ефективність психологічного супроводу. Розроблено методичні рекомендації психологам, викладачам і кураторам академічних груп із розвитку соціального інтелекту в здобувачів вищої освіти.