Наведено результати критичного аналізу історії іспанської літератури доби модернізму в контексті "неоіспанізму" - інтегральної дослідницької ідеології, яка об'єднує герменевтичні практики, розвинені неомарксизмом, фройдизмом, фемінізмом, постструктуралізмом, мультикультуралізмом і постколоніальною критикою. Особливу увагу приділено дослідженню де/реконструювання "кастеляноцентристського міфу" в творчості таких відомих представників іспанських інтелектуалів доби модернізму, як М. де Унамуно, Асорін, П.Бароха, Р. де Вальє-Інклан, Х.Ортега-і-Гассет. Показано, що у їх творах рельєфно проявляються універсальні стратегії нарації нації засобами літератури, зокрема, конструювання "національного пейзажу", національні культурні неоміфи, канон національної літератури. Проаналізовано роль іспанської ідеології й образності в розбудові стратегій нарації української нації протягом першої третини XX ст.