Актуальність теми дисертації зумовлена необхідністю комплексного вивчення участі українців у парламентському житті Австро-Угорської монархії як важливого етапу становлення модерної політичної культури та національного руху. Період 1897–1907 рр. є особливо значущим, оскільки він позначений виборчими реформами, активізацією політичних партій та формуванням сталої парламентської практики українських депутатів, які вперше здобули можливість системно відстоювати національні інтереси у Відні. Аналіз їх діяльності дозволяє не лише простежити механізми парламентського представництва та форми політичної боротьби, але й глибше зрозуміти процеси інтеграції українців у загальноімперський політичний простір, а також виявити закономірності, що визначали еволюцію української політичної еліти та її роль у формуванні національної ідентичності наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Перший розділ дисертації присвячено комплексному аналізу історіографії проблеми, характеристиці джерельної бази та визначенню методологічних підходів, що стали основою дослідження українського парламентського представництва у Відні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Здійснено критичний огляд наукових праць, присвячених участі українців у політичному житті Австро-Угорської монархії. Особливу увагу приділено аналізу доробку українських, польських та австрійських дослідників, які висвітлювали виборчі кампанії, діяльність депутатів та трансформацію української політичної культури. Відзначено, що радянська історіографія значною мірою ідеологізувала тему, зводячи її до боротьби класових сил, тоді як сучасні українські науковці інтерпретують українське парламентське представництво як важливий чинник націєтворення. Розглянуто широке коло матеріалів, які стали основою дослідження. Центральне місце займають стенографічні протоколи засідань Віденського парламенту, виборчі документи, урядові розпорядження, матеріали парламентських комісій. Важливе значення мають періодичні видання, зокрема українські часописи («Діло», «Руслан», «Буковина»), які не лише фіксували перебіг політичних процесів, а й формували суспільну думку. Використано також мемуарну літературу, епістолярну спадщину депутатів та сучасників, що дозволяє реконструювати не тільки офіційний, а й повсякденний вимір парламентської діяльності. Особливий акцент зроблено на проблемі достовірності джерел і необхідності їх критичного прочитання, зважаючи на політичні упередження та редакційні позиції. Застосовано міждисциплінарний підхід, який поєднує історикополітичний, соціально-правовий та культурологічний аналіз. Використано принципи історизму та об’єктивності, що дозволяють відтворити специфіку політичних процесів у контексті австрійського парламентаризму. Значна увага приділена методам політичної історії, порівняльному аналізу виборчих кампаній, а також просопографії, яка дала змогу створити соціальнодемографічний портрет українських парламентарів. Наукова новизна підходу полягає у поєднанні макроісторичного (аналіз державної політики, парламентських реформ) і мікроісторичного (регіональні особливості, біографічні студії) рівнів дослідження. Таким чином, перший розділ дисертації формує підґрунтя для подальшого аналізу українського представництва у Віденському парламенті, окреслюючи стан наукової розробки теми, репрезентативність і можливості джерельної бази, а також визначаючи оптимальні методологічні інструменти для комплексного вивчення політичної участі українців у межах АвстроУгорської монархії. Віденський парламент, Галичина, Буковина, АвстроУгорська монархія, українські депутати, вибори, законодавчі ініціативи, громадсько-політична діяльність. The relevance of the dissertation topic stems from the need for a comprehensive study of the participation of Ukrainians in the parliamentary life of the Austro-Hungarian Monarchy as an important stage in the development of modern political culture and the national movement. The period of 1897–1907 is particularly significant, as it was marked by electoral reforms, the activation of political parties, and the formation of a stable parliamentary practice among Ukrainian deputies, who for the first time gained the opportunity to systematically defend national interests in Vienna. Analyzing their activity makes it possible not only to trace the mechanisms of parliamentary representation and the forms of political struggle but also to gain a deeper understanding of the processes of Ukrainian integration into the imperial political space, as well as to identify the patterns that defined the evolution of the Ukrainian political elite and its role in shaping national identity at the turn of the nineteenth and twentieth centuries. The first chapter of the dissertation is devoted to a comprehensive analysis of the historiography of the issue, the characteristics of the source base, and the determination of methodological approaches that form the foundation of the study of Ukrainian parliamentary representation in Vienna at the turn of the nineteenth and twentieth centuries. A critical review of scholarly works devoted to the participation of Ukrainians in the political life of the Austro-Hungarian Monarchy has been undertaken. Particular attention is paid to the analysis of the works of Ukrainian, Polish, and Austrian researchers who explored election campaigns, deputies’ activities, and the transformation of Ukrainian political culture. It is noted that Soviet historiography was heavily ideologized, reducing the issue to class struggle, whereas contemporary Ukrainian scholars interpret Ukrainian parliamentary representation as an essential factor of nation-building. A broad range of materials has been examined as the foundation of the research. Central to the analysis are the stenographic records of the Vienna Parliament’s sessions, election documents, governmental decrees, and materials from parliamentary commissions. Periodicals, in particular Ukrainian newspapers such as «Dilo», «Ruslan», and «Bukovyna», are of great significance, as they not only documented the course of political processes but also shaped public opinion. Memoirs, epistolary heritage of deputies, and contemporary accounts were also used, allowing the reconstruction of both the official and everyday dimensions of parliamentary activity. Special emphasis is placed on the problem of source reliability and the necessity of their critical interpretation, considering political biases and editorial positions. An interdisciplinary approach combining historical-political, socio-legal, and cultural analysis has been applied. The principles of historicism and objectivity are used to reconstruct the specificity of political processes in the context of Austrian parliamentarism. Particular attention is devoted to methods of political history, comparative analysis of electoral campaigns, and prosopography, which made it possible to construct a socio-demographic profile of Ukrainian parliamentarians. The scholarly novelty of the approach lies in the integration of macro-historical (analysis of state policy and parliamentary reforms) and microhistorical (regional features and biographical studies) levels of analysis. Thus, the first chapter establishes the groundwork for a further analysis of Ukrainian representation in the Vienna Parliament, outlining the state of scientific research on the subject, the representativeness and potential of the source base, as well as defining optimal methodological tools for a comprehensive study of Ukrainian political participation within the Austro-Hungarian Monarchy. Keywords: Vienna Parliament, Halychyna, Bukovyna, Austro-Hungarian Monarchy, Ukrainian deputies, elections, legislative initiatives, socio-political activity.