Висвітлено розвиток дивиргентного мислення у театральних режисерів-початківців, залучення формальних методів семіотичного аналізу текстів для театру, та щеплення елементів європейської театральної філософії до сценічного мистецтва України, що є одним з напрямків деколонізації української культури від наслідків імперсько-радянсько впливу.