Частково спираючись на інтерв'ю та польові дослідження, ця стаття аналізує, як твори мистецтва, створені під час Української революції (2013–2014), презентують політичне становлення українського народу як колективу, об'єднаного узами солідарності. Спочатку ця солідарність характеризувалася сильним універсальним поштовхом, що представляв безмежне демократичне очікування, але згодом була стримана релігійно-політичними традиціями та специфічними формами самопожертви та маскуліністського націоналізму, часто проектованого як революційна утопія сама по собі, яка була втілена в обороні від вторгнення Росії. Для обґрунтування цього аргументу в тексті аналізуються численні твори мистецтва часів Української революції. Ці інтерпретації демонструють, як естетичні акти сприяють створенню уз солідарності, що виходять за межі існуючих способів політичної та культурної репрезентації України. КЛЮЧОВІ СЛОВА: Політична естетика, мистецтво та революція, натовп, Україна, соціальні рухи в мистецтві та культурі