Озираючись назад, можна сказати, що революцію можна реконструювати як ланцюг причин, хоча й надмірно визначений численними випадковостями. Це різко контрастує з живим сьогоденням революції, яка зазвичай характеризується надією, потенціалом та небезпекою. Одночасно роздроблена політичними конфліктами та об'єднана розширенням соціальних зв'язків, революція перериває історичну безперервність і виділяє себе як важливу подію. Завдання пояснення такої події постфактум відрізняється від завдання розуміння її розгортання в реальному часі. Крім того, обидва ці завдання відрізняються від інтерпретації значення події для тих, хто був поглинутий дією – суб'єктів революції, її переможців і переможених, а також її жертв