Робота присвячена вивченню особливостей функціонування релігійної фразеології як значущого компонента сучасної української літературної мови в цілому та як складника української фразеології зокрема. У роботі розглянуто поточний стан вивчення та проаналізовано способи обробки релігійної фразеології в українському мовознавстві; охарактеризовано генетичні, структурно-семантичні та лексико-тематичні особливості релігійної фразеології, визначено її склад та тематичні межі; виділено позалінгвальні фактори, що впливали та впливають на фіксацію, вивчення, тлумачення та функціонування релігійної фразеології; досліджено роль релігійної фразеології у навчально-методичному процесі; визначено місце релігійної фразеології в системі сучасних гуманістичних цінностей; проаналізовано методичні засади викладання фразеології в шкільному курсі української мови. Ефективне засвоєння матеріалу забезпечується комплексним підходом: використанням фразеологічних словників, творчих ігрових методів і аналізом художніх текстів. Доведено, що фразеологізми сприяють розвитку мовної, культурної та критичної компетентності учнів, збагачують їхнє мовлення й формують здатність до осмисленого й креативного використання мови. Ключові слова : фразеологія, фразеологізми, фразеологічні одиниці, релігійна фразеологія, лексика