У роботі розглянуто центральний образ трьох визначних творів української літератури - історичної трагедії М. Костомарова "Сава Чалий", однойменної п'єси І. Карпенка-Карого та оповідання В. Домонтовича "Приборканий гайдамака" - у літературознавчому, культурологічному та методичному аспектах. Простежено шлях трансформації образу Сави Чалого від історичного героя до фольклорного зрадника і далі - до літературного архетипу межової постаті. Розглянуто й зіставлено три принципово різні художні втілення постаті Сави Чалого - романтичну (безпосередню) М. Костомарова, реалістичну (соціально-психологічну) І. Карпенка-Карого, модерністську (екзистенційну) В. Домонтовича. Досліджено шляхи дидактичного втілення образу Сави Чалого у шкільній літературній освіті. Ключові слова : Сава Чалий, культурна пам'ять, зрада, національний міф, межова постать, точка напруження пам'яті, інтерпретаційна еволюція, специфіка-вивчення.