Ця дослідницька записка досліджує відродження української народної музики у (пере)винайдених військових похоронних ритуалах під час війни в Україні, що триває. Після повномасштабного вторгнення 2022 року елементи народної музики, такі як історичні козацькі пісні, карпатська трембіта та колискові, відродилися у міській громадянській жалобі, символізуючи національне горе, опір та ідентичність. Спираючись на концепції відродження, пост-відродження та (пере)винаходження (Лівінгстон, Бітхелл і Гілл, Гобсбаум, Прікетт), стаття досліджує, як ці музичні форми переконтекстуалізуються у відповідь на травму та втрату. За допомогою трьох конкретних тематичних досліджень стаття досліджує, як українська народна музика була адаптована до сучасних міських ритуальних умов, та розглядає її роль у формуванні символічних виразів пам'яті, стійкості та культурної безперервності у воєнній Україні. Дослідження робить внесок у ширший дискурс про роль музики в ритуальній трансформації в контексті війни та конфлікту. КЛЮЧОВІ СЛОВА: українська народна музика, відродження, (пере)винахід традиції, військові похорони, ритуали воєнного часу.