Це есе, засноване на ширшому дослідженні незалежних радіостанцій з Києва, Gasoline Radio та 20ft Radio, а також незалежного лейблу Shukai, розглядає, як ці звукові медіа можуть взаємодіяти з культурною історією та пропонувати різні способи осмислення архівування. Застосовуючи використання репертуару Діаною Тейлор до трьох конкретних звукових прикладів (радіошоу, інсталяції та платівки), я стверджую, що ці альтернативні формати звукових медіа дозволяють відкрите та динамічне прочитання культурних творів минулого. Роль, яку, здається, виконують практики, полягає в тому, щоб шукати та заповнювати прогалини, які вони бачать у мейнстрімному публічному дискурсі стосовно української музики, культури та історії звукових медіа. Слухання відсутніх знань з минулого дозволяє аудиторії налаштувати їх на уявлення майбутнього. КЛЮЧОВІ СЛОВА: Звукові медіа, архів, незалежне радіо, культурна пам'ять