У дослідженні комплексно проаналізовано сучасний стан інтеграції цифрових інструментів та інноваційних технологій в освітній процес, що зумовлено актуальними потребами модернізації української школи, зокрема в умовах цифровізації суспільства та викликів воєнного часу. Теоретично обґрунтовано сутність ключових понять, таких як "інноваційні методики", "цифрові інструменти" та "інноваційні технології", розкрито їхній дидактичний потенціал та переваги, що проявляються у підвищенні мотивації учнів, індивідуалізації навчання, формуванні ключових компетентностей ХХІ століття та забезпеченні рівного доступу до якісної освіти. Здійснено системну класифікацію та детальний порівняльний аналіз функціоналу провідних цифрових платформ (LearningApps, Kahoot!, Google Classroom, Canva, AR-book тощо), доцільних для використання на уроках української мови. Представлено методику їхнього застосування на різних етапах уроку, враховуючи вікові особливості учнів та специфічні умови навчання, зокрема дітей з прифронтових територій. Експериментально підтверджено ефективність запропонованих підходів: зафіксовано значне зростання рівня навчальних досягнень учнів (з 6.5 до 9.8 балів), підвищення їхньої мотивації (до 85% зацікавленості) та розвиток цифрової грамотності. Робота має вагоме науково-теоретичне та практичне значення для модернізації викладання української мови. Ключові слова: цифрові інструменти, інноваційні технології, методика навчання, українська мова, дидактичний потенціал, педагогічний експеримент, компетентності, цифровізація освіти.