Актуальність дослідження зумовлена трансформацією соціально-економічних відносин і зростанням ролі людської цінності, що висуває нові вимоги до підготовки майбутніх фахівців соціономічного профілю. У сучасних умовах формування професійної спрямованості здобувачів вищої освіти стає одним із ключових завдань педагогічної науки, адже саме вона визначає стійкість професійних намірів, готовність до діяльності в системі «людина – людина» та формування професійної ідентичності. При цьому спостерігається наукова дискусія щодо структури цього феномену, що зумовлює потребу у створенні цілісної моделі, здатної інтегрувати мотиваційні, когнітивні, емоційно-вольові та діяльнісно-практичні аспекти. Метою статті є обґрунтування та аналіз компонентів, критеріїв і показників сформованості професійної спрямованості майбутніх фахівців соціономічного профілю, а також визначення спектра діагностичних методів, які дозволяють комплексно оцінювати готовність здобувачів вищої освіти соціономічного профілю до професійної діяльності. Методи дослідження охоплюють теоретичний аналіз та синтез вітчизняних і зарубіжних наукових джерел, порівняльний аналіз різних концепцій професійної спрямованості, структурно-функціональний підхід до визначення компонентів, систематизацію критеріїв та показників, узагальнення емпіричних матеріалів, зокрема даних про волонтерську активність, участь у проєктній діяльності, результати тестувань і супервізійних оцінок. У статті визначено чотири ключові компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-знаннєвий, емоційновольовий (рефлексивний) та діяльнісно-практичний. Для кожного з них запропоновано критерії та показники, що дозволяють здійснювати кількісну і якісну діагностику. Підкреслено важливість поєднання теоретичної підготовки з практичним досвідом, а також систематичного використання рефлексивних практик, волонтерства і навчання на основі суспільно значущої діяльності. Результати дослідження вказують, що для організації якісної діагностики професійної спрямованості майбутніх фахівців соціономічного профілю вагому роль посідає розроблення матричної моделі, яка інтегрує сучасні вітчизняні й міжнародні підходи і відкриває можливості для подальших міжуніверситетських і лонгітюдних досліджень. Як результат, чітко визначені та валідні компоненти, критерії й показники будуть покладені в основу практичної діяльності з удосконалення освітніх програм підготовки майбутніх фахівців соціономічного профілю та допоможуть розробити ефективні технології та практичні методи вдосконалення професійної спрямованості здобувачів вищої освіти, які працюватимуть у соціальній сфері. Ключові слова: професійна підготовка, професійна спрямованість, майбутні фахівці соціономічного профілю, мотиваційно-ціннісний компонент, когнітивно-знаннєвий компонент, емоційно-вольовий компонент, діяльніснопрактичний компонент, професійна ідентичність, волонтерська діяльність, рефлексивні практики.