У кваліфікаційній роботі проаналізовано функціонування власних назв (онімів) у романі Мирослава Лаюка "Бахмут" у контексті сучасного воєнного дискурсу, визначено основні функції антропонімів і топонімів у побудові художнього простору, окреслено символічне й емоційне навантаження топонімів, які в тексті виступають не лише просторовими орієнтирами, а й знаками пам'яті та спротиву, особливу увагу приділено ролі позивних як маркерів воєнної ідентичності. У методичному аспекті запропоновано підходи до вивчення онімів у закладах загальної середньої освіти, представлено приклади вправ, які сприяють розвитку мовної, культурної та емоційної компетентностей учнів. Робота поєднує лінгвістичний аналіз художнього тексту з педагогічним моделюванням. Ключові слова: оніми, антропоніми, топоніми, позивні, воєнний дискурс, Мирослав Лаюк, Бахмут, ідентичність.