Традиційні й найпоширеніші моделі організації освітнього процесу базуються переважно на лінійних та одновимірних підходах до засвоєння знань, навіть упровадження в таку модель елементів інтерактивних технологій не може повною мірою забезпечити ефективність навчання у цифрову епоху, яка характеризується мультимедійністю, мультимодальністю й гіперінтенсивністю інформаційних потоків. У цьому зв’язку постає необхідність удосконалення моделей навчання з урахуванням інтенсивного розвитку і застосування інформаційно-комунікаційних технологій, нагальної потреби адекватно відобразити складність і динамічність освітнього процесу, показати ефективні інноваційні підходи його удосконалення. Мета статті – обґрунтувати інтермедіальну модель навчання як інноваційний тип організації освітнього процесу. Методи дослідження: аналіз і синтез теоретичних положень, аналіз сучасних тенденцій в освіті, інноваційних технологій навчання; спостереження типів взаємодії учасників освітнього процесу; порівняння традиційних і новітніх моделей навчання; моделювання інтермедіальної інноваційної моделі навчання; узагальнення результатів дослідження. Результати дослідження. Визначено, що в сучасному освітньому просторі переважно функціонують три моделі навчання: пасивна (репродуктивна), активна (продуктивна) та інтерактивна (комунікативна). Констатовано, що для забезпечення ефективного навчання в умовах динамічного розвитку медіакультури цих моделей недостатньо. Запропоновано нову – інтермедіальну модель, яка враховує потреби сучасного здобувача освіти, сприяє формуванню його критичного мислення, навичок креативності, комунікативності, колаборації та емоційного інтелекту. Інтермедіальна модель передбачає системне поєднання методів навчання із застосуванням мультимедійних, імерсивних технологій, є інноваційним педагогічним конструктом, спрямованим на формування цілісного освітнього середовища, здатного стимулювати розвиток когнітивних, комунікативних і креативних компетентностей учасників освітнього процесу. Запропоновано новий тип педагогічної взаємодії – «суб’єкт – медіасуб’єкт – суб’єкт», в якому медіа постає не лише інструментом, а повноцінним учасником освітнього процесу, що ініціює нові форми пізнання, інтерпретації та творчої рефлексії. Визначено дефініцію поняття «інтермедіальна модель навчання». Представлено шляхи реалізації інтермедіальної моделі навчання у ЗВО з опорою на експерієнційний потенціал особистості, яка розвивається в нових економічних умовах. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням методичних рекомендацій для впровадження інноваційної моделі в різних освітніх середовищах. Ключові слова: освітній простір, пасивна, активна, інтерактивна моделі навчання, інтермедіальна модель, медіакультура, медіаосвіта, медіасуб’єкт, медіаресурси, експерієнційний потенціал, енономіка вражень, інтегративний підхід, міждисциплінарний дискурс.