У статті висвітлено питання взаємопов’язаного навчання української мови як іноземної, що реалізується через комунікативно-діяльнісний підхід. Авторкою статті зазначено важливість взаємодії всіх видів мовленнєвої діяльності, що сприяє формуванню комунікативної компетенції інокомунікантів; подано аналіз наукової та дидактичної літератури із проблеми дослідження; акцентовано увагу на актуальності вивчення педагогічних аспектів щодо взаємопов’язаних видів мовленнєвої діяльності, зокрема читання та говоріння. У статті зроблено спробу описати методичну стратегію роботи над відпрацюванням умінь сприймати та розуміти текст і відтворювати в мовленні здобуті навички. У процесі дослідження використано загальнонаукові та лінгводидактичні методи дослідження, що сприяють розв’язанню поставлених завдань. З урахуванням єдності читання та говоріння у статті описано і представлено три фази видів мовленнєвої діяльності, що впливають на процеси встановлення логічних зв’язків, визначення смислових частин повідомлення, використання лексем, граматичних форм, конструкцій, що сприяють правильній побудові фраз і речень, умінню оперувати своїми знаннями, реалізувати їх в усному мовленні. У статті подано розгалужену систему типів текстів, що відповідає рівню В1, та представлено систему вправ, що відповідає реальним комунікативним потребам студентів. Перспективними напрямами подальших розвідок є: дослідження вмінь, необхідних у процесі формування взаємопов’язаних видів мовленнєвої діяльності на різних рівнях володіння мовою (від базового до просунутого); розроблення методики підбору матеріалів для навчання читання та говоріння; створення і апробація тренажерів для вдосконалення вмінь читання та говоріння. Ключові слова: українська мова як іноземна, взаємопов’язане навчання, читання, говоріння, комунікативна потреба, текст, види текстів, зразки завдань.