Роботу присвячено аналізу трансформації мовної свідомості українців, зокрема мешканців Тернополя та внутрішньо переміщених осіб, після початку повномасштабного вторгнення Росії. Метою дослідження є комплексний аналіз трансформацій мовної поведінки, мовних установок та ідентифікаційних стратегій українців у контексті соціолінгвістичних змін, спричинених воєнними подіями, а також формування мовленнєвого етикету й розвиток усного мовлення школярів на уроках української мови. У першому розділі описано поняття "мовна ситуація", "мовна свідомість", "мовна поведінка" як категорії соціолінгвістики. Проаналізовано мовне питання крізь призму новітніх лінгвістичних підходів, зокрема його зв'язок із соціальними, політичними та культурними процесами. Основою другого розділу стало самостійно проведене анкетування, яке було розроблене окремо для мешканців Тернополя та внутрішньо переміщених осіб. Метою анкетування було вивчення таких аспектів, як-от: зміна мовних установок, ставлення до української та російської мов, медіаспоживання, ініціативи для підтримки української мови тощо. Виявлено посилення символічного статусу української мови, її сприйняття як маркера національної ідентичності, опору й гідності. Значна частина респондентів продемонструвала переорієнтацію мовних практик на користь української, негативне ставлення до російської мови, а також високу готовність до активної участі в процесах українізації. Отримані результати дозволяють осмислити сучасний етап мовної політики як перехідний до нової ідентифікаційної парадигми. Третій розділ присвячено методичним підходам до формування в учнів навичок доречного й коректного мовлення на основі мовної свідомості й ситуативності. Запропоновано вправи для розвитку культури мовлення. Ключові слова: мовна ситуація, мовна свідомість, соціолінгвістика, трансформація мовної свідомості, повномасштабне вторгнення, українська мова, суржик, анкета, опитування, мешканці Тернополя, внутрішньо переміщені особи, культура мовлення, методика навчання мови, звертання