У кваліфікаційній роботі здійснено ґрунтовне дослідження українських гаївок як унікального фольклорного жанру, що поєднує архаїчні світоглядні уявлення з художньо-естетичною глибиною. Розкрито семантику основних мотивів (природних, календарно-обрядових, соціально-побутових, любовних, космогонічних) та проаналізовано їхню функцію в культурному коді нації. Акцентовано на актуалізації гаївок у сучасному фольклорному просторі - у форматі фестивалів, шкільних заходів, аматорських проєктів. Особливу увагу приділено дидактичному потенціалу текстів гаївок у формуванні фахової компетентності майбутніх учителів-словесників. Обґрунтовано методичні підходи до інтеграції фольклорних матеріалів у освітній процес як засобу збагачення мовно-літературної освіти, розвитку естетичного мислення та плекання національної самосвідомості. Ключові слова: гаївки, фольклорний дискурс, семантика мотивів, календарна обрядовість, культурна пам'ять, освітній простір, дидактичний потенціал, мовно-літературна освіта, етнокультурна ідентичність, методика викладання фольклору.