У кваліфікаційній роботі досліджується художня своєрідність жіночих образів у прозі видатного українського письменника кінця ХІХ-го початку ХХ-го століть Михайла Коцюбинського; проаналізовано еволюцію жіночих персонажів у контексті соціокультурних, психологічних та естетичних тенденцій епохи, розкриваючи глибокий гуманізм та психологізм, властиві митцю. Особлива увага приділяється вивченню жіночих образів у творах "Тіні забутих предків", "Інтермеццо", "На камені" та інших. У роботі розкривається, що Михайло Коцюбинський створює складні, багатогранні, емоційно насичені образи жінок, які вирізняються внутрішньою глибиною, здатністю до самопожертви, страждання та водночас прагненням до щастя та особистісного розвитку. Жіночі персонажі в його прозі функціонують не лише як носії певних соціальних ролей, а й як символи духовного стану епохи, моральної краси, а часом і трагічного фаталізму. Дослідження базується на текстуальному аналізі, з використанням елементів феміністичної критики, культурних та історико-літературних підходів. У роботі також зосереджено увагу на актуальності теми жіночої долі, внутрішнього конфлікту та пошуку ідентичності в українській модерністській літературі. Заслуговує також на увагу шкільна інтерпретація творчості М. Коцюбинського, розкриття системи методів та прийомів аналізу художнього образу в шкільній практиці. Ключові слова: жіночі образи, модернізм, психологізм, символізм, феміністична критика, українська проза.