Робота присвячена темі художнього осмислення жіночих образів у прозовій спадщині Григорія Квітки-Основ'яненка та виявленню методичних засад їх вивчення в шкільному курсі української літератури. У першому розділі розглянуто теоретичні основи вивчення жіночих образів у літературознавстві, а також біографічні чинники, що вплинули на формування художнього мислення письменника. У другому розділі здійснено класифікацію жіночих персонажів (ідеалізовані, трагічні, сатиричні), проаналізовано психологічну глибину жіночих образів у повістях "Маруся", "Сердешна Оксана", "Щира любов", а також вивчено сценічне втілення образу жінки у виставі "Конотопська відьма". У третьому розділі проаналізовано використання фольклорних елементів, символіки, художніх деталей, мови персонажів як засобів створення жіночих образів. Четвертий розділ присвячено методичним засадам вивчення зазначених творів у школі, зокрема у 9 класі, з урахуванням компетентнісного підходу. У результаті дослідження розроблено ефективну методику вивчення жіночих образів у прозі Квітки-Основ'яненка в 9 класі загальноосвітньої школи з урахуванням компетентнісного підходу, вікових особливостей учнів та вимог сучасної літературної освіти. Ключові слова: жіночі образи, проза Г. Квітки-Основ'яненка, українська література, художній персонаж, фольклор, символізм, психоаналіз, шкільна літературна освіта, методика навчання, компетентнісний підхід.