У дисертаційній роботі здійснено комплексне дослідження людського фактора на території Правобережної України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. У першому розділі проаналізовано історіографічну базу із досліджуваної проблематики, доведено, що людський фактор вивчався лише в загальному контексті соціально-економічного розвитку українських земель у пореформений період. Є декілька праць, які торкаються окремих аспектів цієї проблеми у Київській, Подільській та Волинській губерніях, але, здебільшого, вони є фрагментарними та узагальненими. Історіографічну базу дослідження умовно класифіковано на три основні категорії: 1) праці дослідників періоду до встановлення радянської влади; 2) історіографія радянського періоду; 3) дослідження сучасних науковців. З’ясовано, що кожна з цих груп має свої особливості методологічного підходу. Праці, написані в епоху Російської імперії, здебільшого, мають описовий характер: у них рідко зустрічається глибокий аналіз подій, або процесів –подається загальна картина без критичного осмислення. Водночас, ці дослідження стали відправною точкою у вивченні ролі людського чинника в Правобережній Україні. У них зібрано важливі статистичні дані, які були використані в цьому дослідженні. Огляд радянської історіографії показав, що для науковців цього періоду характерна як методологічна обмеженість, так і ідеологічна упередженість. Зокрема, вони суттєво перебільшували значення промислових робітників у розвитку суспільства того часу. Із здобуттям Україною незалежності у 1991 році розпочався новий етап вивчення промислового розвитку країни в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. З’являється ряд праць, які висвітлюють маловідомі аспекти соціально-економічного розвитку українських земель у пореформений період. Зростає також інтерес до вивчення родин підприємців та їхньої меценатської діяльності. Попри наявні обставини, питання впливу людського чинника в межах Київської, Подільської та Волинської губерній досі не було всебічно та комплексно проаналізовано в рамках окремого історичного дослідження. У дослідженні проаналізовано стан харчової промисловості Київської, Волинської та Подільської губерній. З’ясовано, що в цей період спостерігалося активне зростання таких галузей, як борошномельна, винокурна та цукрова. Відзначено збільшення кількості підприємств і зростання вартості їхньої продукції. Цю динаміку підтверджують статистичні матеріали, наведені окремо для кожної губернії Правобережної України. Особливу увагу приділено умовам праці, кваліфікаційному складу робітників, гендерному аспекту участі жінок у виробничих процесах, ролі інженерно-технічного персоналу, а також впливу міграційних процесів на формування робочої сили. Ключові слова: Правобережна Україна, сільське господарство, харчова промисловість, підприємництво, меценат, модернізація, Перша світова війна, Російська імперія, економіка, реформи, легка промисловість, ярмарок, індустріалізація, селяни. The dissertation presents a comprehensive study of the human factor in the territory of Right-Bank Ukraine in the second half of the nineteenth and the early twentieth centuries. The first chapter analyzes the existing historiographical base on the researched problem. The analysis demonstrates that the human factor has been studied only within the general context of the socio-economic development of Ukrainian lands in the post-reform period. There are several works that address certain aspects of this issue in the Kyiv, Podilia, and Volhynia provinces; however, most of them are fragmentary and generalized in nature. The historiographical foundation of the research can be conditionally classified into three main categories: 1) works by scholars of the pre-Soviet period; 2) Soviet-era historiography; 3) studies by contemporary researchers. It has been established that each of these groups is characterized by specific methodological approaches. Works produced during the era of the Russian Empire are predominantly descriptive in nature; they rarely contain in-depth analyses of events or processes and usually present a general overview without critical interpretation. At the same time, these studies became a starting point for investigating the role of the human factor in Right-Bank Ukraine. They contain valuable statistical data that have been used in this research. A review of Soviet historiography has shown that scholars of this period were characterized by both methodological limitations and ideological bias. In particular, they significantly exaggerated the role of industrial workers in the development of society at that time. With Ukraine gaining independence in 1991, a new stage in the study of the country’s industrial development in the second half of the nineteenth and early twentieth centuries began. A number of works appeared that shed light on previously little-known aspects of the socio-economic development of Ukrainian lands in the postreform period. Interest in the study of entrepreneurial families and their philanthropic activities also increased. Despite these developments, the issue of the influence of the human factor within the Kyiv, Podilia, and Volhynia provinces has not yet been comprehensively and systematically analyzed within a separate historical study. The research analyzes the state of the food industry in the Kyiv, Volhynia, and Podilia provinces on the eve of the First World War. It has been established that during this period there was active growth in such branches as flour milling, distilling, and sugar production. An increase in the number of enterprises and the value of their output was recorded. This dynamic is confirmed by statistical materials presented separately for each province of Right-Bank Ukraine. Special attention is paid to working conditions, the qualification structure of workers, the gender aspect of women’s participation in production processes, the role of engineering and technical personnel, as well as the impact of migration processes on the formation of the workforce. Based on archival sources, statistical reports, materials of provincial zemstvos, and publicistic writings, the dissertation highlights transformations in labor relations in the context of the region’s industrialization. It is shown how human capital contributed to the modernization of food production and how social problems—low wages, lack of social protection, and insufficient mechanization—hindered its development. The scientific novelty of the dissertation lies in a comprehensive disclosure of the relationship between labor resources and the industrial development of the food industry using the example of Right-Bank Ukraine. This approach allows for a deeper understanding of both regional features and empire-wide trends of the period, as well as the contribution of the Simyrenko, Yakhnenko, and Tereshchenko families to the formation of entrepreneurship. Keywords: Right-Bank Ukraine, agriculture, food industry, entrepreneurship, philanthropist (or patron), modernization, the First World War, the Russian Empire, economy, reforms, light industry, fair (trade fair), industrialization, peasants.