Актуальність дослідження зумовлена комплексом медичних, соціальних та наукових факторів. Затримка рухового розвитку є одним із найбільш поширених наслідків перинатальних уражень центральної нервової системи та чинників ризику розвитку дитячого церебрального паралічу. Значний відсоток новонароджених, особливо недоношених, потребує раннього реабілітаційного втручання. Грудному віку притаманна найвища пластичність нервової системи, включно мозку, що створює так зване «вікно можливостей». Своєчасне та адекватне втручання саме в цей період має вирішальне значення для формування нормальних рухових патернів та мінімізації довгострокових наслідків. Доведено, що вклад у ранню реабілітацію зменшує потребу в дорогих та тривалих корекційних заходах у пізньому віці, знижуючи соціальне та фінансове навантаження на сім’ю та систему охорони здоров’я. Варто зазначити, що сучасна реабілітація потребує переходу від виключно клінічної (суб’єктивної) оцінки ефективності до використання об’єктивних фізіологічних та біохімічних критеріїв. Існує гостра необхідність наукового підтвердження того, що фізичні втручання викликають позитивні зміни на фізіологічному та нейробіологічному рівні. Тому важливою є розробка диференційованих програм реабілітації з урахуванням етіологічних чинників та індивідуального нейробіологічного профілю, а не лише встановлення клінічного діагнозу. Отже, пріоритетним завданням сучасної фізичної та реабілітаційної медицини є наукове обґрунтування ранніх втручань, які пов’язані з активізацією рухової діяльності, що потребує тісної інтеграції клінічного досвіду і практики з даними нейробіології розвитку для досягнення максимально позитивного ефекту. Ключові слова: діти, нейропластичність, затримка рухового розвитку, нейрофізіологічні механізми, нейротрофічний фатор мозку, раннє втручання, реабілітація, Міжнародна класифікація функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ), інструменти оцінювання, функціонування, якість життя, сімейноорієнтований підхід, телереабілітація. The relevance of the study is determined by a complex of medical, social, and scientific factors. Motor development delay is one of the most common consequences of perinatal damage to the central nervous system and risk factors for the development of cerebral palsy. A significant percentage of newborns, especially premature babies, require early rehabilitation intervention. Infancy is characterized by the highest plasticity of the nervous system, including the brain, which creates a so-called “window of opportunity.” Timely and adequate intervention during this period is crucial for the formation of normal motor patterns and minimization of long-term consequences. It has been proven that investment in early rehabilitation reduces the need for expensive and lengthy corrective measures later in life, reducing the social and financial burden on families and the healthcare system. It should be noted that modern rehabilitation requires a transition from exclusively clinical (subjective) assessment of effectiveness to the use of objective physiological and biochemical criteria. There is an urgent need for scientific confirmation that physical interventions cause positive changes at the physiological and neurobiological levels. Therefore, it is important to develop differentiated rehabilitation programs that take into account etiological factors and individual neurobiological profiles, rather than just establishing a clinical diagnosis. Therefore, the priority task of modern physical and rehabilitation medicine is to scientifically substantiate early interventions related to the activation of motor activity, which requires close integration of clinical experience and practice with data from developmental neurobiology in order to achieve the most positive effect. Keywords: children, neuroplasticity, motor development delay, neurophysiological mechanisms, brain neurotrophic factor, early intervention, rehabilitation, International Classification of Functioning, Disability and Health (ICF), assessment tools, functioning, quality of life, assessment, developmental assessment tools, family-oriented approach, telerehabilitation.