У статті розглянуто самчукознавчу парадигму літературознавчих досліджень науковців Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, переконливо засвідчуючи їхній дослідницький потенціал. Її безперечна перевага – теоретико-методологічний плюралізм (герменевтика, рецептивна естетика, інтертекстуальність, імагологія, неоміфологія, культурна антропологія, наратологія та ін.), що розширив науковий діапазон сучасного самчукознавства. Сьогодні можна говорити про Тернопільський національний педагогічний університет як про самчукознавчий науковий центр, який очолив свого часу світлої пам’яті професор Роман Гром’як, а належно продовжив його тривання професор Микола Ткачук. Саме їхніми вольовими зусиллями 21 лютого 1993 р. була організована і проведена в університеті перша в Україні урочиста академія «Улас Самчук – видатний український письменник ХХ ст.». Її матеріали укладено в однойменний оглядово-аналітичний збірник, де вміщено низку наукових студій – від розгляду проблем формування творчої особистості митця (М. Ткачук, О. Веретюк, М. Козачок і Я. Козачок, П. Сорока, Я. Буяк, М. Герц) до аналізу мови його творів (В. Мельничайко та ін.). Саме вони визначили основні аспекти новітнього самчукознавства ? жанрологічний та наративний, ? засвідчивши проблемно-синтетичний вектор дослідження прозової спадщини письменника. Наукові конференції, приурочені, як правило, ювілейним датам (2000, 2005, 1015, 2020, 2025), набули міжнародного статусу, доводячи значущість та актуальність творчості У. Самчука в сучасному світі. Доведено: науковий поступ у дослідженні «мистецького генія У. Самчука» (М. Ткачук), належне поцінування усіх сфер його діяльності є безсумнівною заслугою науковців Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка як самчукознавчого наукового центру.