У статті розглянуто явища омонімії та паронімії у галузі соціальної роботи та соціології. Звернено увагу на використання міжгалузевих лексичних одиниць у цих сферах знань. Особливу увагу приділено різнокореневим та однокореневим паронімам-запозиченням, добору синонімів, антонімів, встановленню словотвірних зв’язків, пошуку тематичних груп. Процеси українського термінотворення потребують постійної уваги, професійної оцінки, творчого підходу до точності вираження. Для соціології та соціальної роботи як одних із найважливіших сфер людської діяльності та фундаментальних наук необхідно розробляти та систематизувати сучасну термінологію. Термінологія соціології та соціальної роботи характеризується використанням міжгалузевих термінів. Так, у соціології та соціальній роботі використовуються терміни природничих і гуманітарних наук, зокрема медицини, екології, юриспруденції, політології, філософії, психології, етики, права. Серед питань професійної мовної культури нашу увагу привертає вияв паронімічних і омонімічних відношень у термінології соціології та соціальної роботи. Щоб запобігти неправильному вживанню термінів-паронімів, необхідно враховувати значення питомих і запозичених словотвірних елементів (коренів, префіксів, суфіксів). Пароніми в термінології та загальній лексиці мають спільні риси. Зазвичай вчені виділяють зовнішню паронімію, коли одна назва паронімічного ряду належить до терміносистеми, а друга є загальновживаним словом або терміном іншої галузі. Наявність омонімів у мові є природним явищем, що зумовлюється деякими факторами, наприклад, відсутністю номінацій нових понять. Деякі вчені вважають омоніми небезпечним чинником, який може призвести до великої кількості багатозначних одиниць, що знижує ефективність мови як засобу спілкування. Інші вчені підкреслюють певну цінність цього явища, яку вбачають у збагаченні словникового запасу, у створенні цікавих зіткнень слів у мовленні. Вони вважають, що поява нових омонімів за рахунок розщеплення полісемії розширює систему мови, збагачує її новими експресивними значеннями. Омонімія в термінології соціології та соціальної роботи в основних своїх виявах суттєво не відрізняється від подібних явищ у лексико-семантичній системі сучасної української літературної мови, але має певні особливості. Відомо, що основною одиницею омонімії є не окремий омонім, а група омонімів, тому в науковій літературі слова однакового плану вираження, але різного змісту, розбирають у межах омонімічних груп.