У статті здійснено порівняльну характеристику способів і засобів вербалізації індивідуальних позитивних рис представниць жіночої статі на матеріалі польських та українських прислів?їв і приказок. З?ясовано кількісне співвідношення між пареміями, що маркують індивідуальні позитивні та негативні риси характеру жінок. Крізь призму паремійних одиниць показано погляди на ідеальну представницю жіночої статі в традиційній польській та українській культурах. За результатами дослідження фразеологійно-паремійного матеріалу порівнюваних мов індивідуальні позитивні характеристики жінок становлять працьовитість і господарність; цнотливість та вірність; покірність, скромність, ощадливість; турботливість і емпатія; приязність, гарний характер, гостинність; уміння кохати; мудрість; опіка над дітьми і прив?язаність до дому; міцне здоров?я; мовчазність; релігійність, щедрість. Працьовитість і господарність, що підкреслюють роль жінки як хранительки домашнього вогнища, визначено як домінантні індивідуальні позитивні риси жінки в польській та українській культурах. До наступної за кількісною репрезентованістю тематичної групи паремій, що позитивно позиціонують жінок, віднесено польські й українські прислів?я та приказки на позначення жіночої цнотливості та вірності. Жіночу турботливість, емоційність і здатність до емпатії також показано як значущі жіночі риси, що знайшло відображення у фразеологійно-паремійному матеріалі обох порівнюваних мов. Паремії, які позитивно характеризують розумові здібності окремих представниць жіночої статі, свідчать про визнання розумових здібностей жінок у традиційному польському та українському суспільстві. Визначено, що польські прислів?я та приказки більшою мірою акцентують увагу на цнотливості, вірності, покірності та скромності осіб жіночої статі, відображають більш консервативні цінності, натомість в українських пареміях підкреслено турботливість, емпатію, гостинність і щедрість представниць жіночої статі, що дає змогу говорити про відкритий та емоційний образ жінки в українській культурі.