У статті звернено увагу на проблему формування сучасних критеріїв оцінювання текстів перекладу, усталення термінології. Уточнено розуміння терміна «текст перекладу» як сукупності мовних одиниць і засобів їх поєднання, як аналога оригіналу, його інваріанта, створеного за допомогою одиниць іншої мови з урахуванням суспільно-культурної та мовної реальності, що стає посередником міжкультурної комунікації, результатом семантичного перекодування, психоментального осмислення світу, носієм національної та загальнолюдської культури. Описано три підходи до оцінювання тексту перекладу, поширені в сучасному перекладознавстві: мовоцентричний, текстоцентричний, комунікативно-функціональний. Проаналізовано погляди українських і зарубіжних учених на поняття адекватності та еквівалентності як показників якості перекладеного тексту. Розглянуто засоби досягнення максимальної еквівалентності перекладеного тексту на рівнях структурно-семантичної, текстової та комунікативно-функціональної еквівалентності. Визначено критерії оцінювання якості текстів художнього перекладу на різних мовних рівнях (фонетичному, лексико-семантичному, морфолого-словотвірному, синтаксичному, фразеологічному, текстовому). Зауважено, що сучасні системи машинного перекладу не можуть забезпечити належну якість перекладу художніх текстів, однак можуть бути використані для підготовки підрядника. Для відносно об’єктивної оцінки якості потрібно виробити чіткі критерії еквівалентності тексту перекладу, створити багатомовні бази текстів оригіналів і текстів їх перекладів, а також електронні бази міжмовних відповідників. Наголошено, що редагування сприяє покращенню якості та комунікативної ефективності тексту перекладу. Стратегії редагування залежать від вирішення конкретних проблем подолання труднощів перекладу. Перспектива дослідження полягає у виробленні критеріїв оцінювання художніх перекладів усіх жанрово-стильових різновидів.