Статтю присвячено дослідженню репрезентації урбаністичного простору в романі «Мангеттен» («Manhattan Transfer») визначного американського письменника-модерніста Дж. Дос Пассоса (18961970). Роман був опублікований у 1925 р. й визнаний одним із ключових художніх творів початку ХХ ст., проте в літературознавстві вкрай мало праць, присвячених його вивченню, і переважно в контексті наратології та інтермедіальності. Об’єктом нашого дослідження став роман у перекладі українською Марії Лисиченко, опублікований під назвою «Менгеттен» на початку 1933 р. в орфографії відомого українського правопису 1928 р., позбавленого штучно нав’язаних «зросійщених» мовних норм. Метою розвідки є переосмислення порушеної у творі проблематики з перспективи сучасної екокритики та літературної антропології. Місцем дії найвідоміших романів Дос Пассоса є великі американські міста, насамперед Нью-Йорк і Чикаго, проте автора можна класифікувати як антиурбаніста через зображення недоліків мегаполісів на початку ХХ ст. (побічні ефекти індустріалізації, наслідки стрімкого розвитку прогресу, збільшення розриву між рівнем життя бідних і багатих, криза культури, перенаселення, жахливі умови праці, втрата сенсу життя та ціннісних орієнтирів тощо). Основним для модерністської літератури був конфлікт між вірою у прогрес та страх перед дегуманізацією, тож утілення цієї дихотомії було теж проаналізовано. Також стрімкий розвиток міст спричинив утвердження радикального індивідуалізму, що підсилювалося конфліктом із новим феноменом – «людиною маси». На прикладі досліджуваного роману встановлено, як урбанізований простір мегаполісу дуже швидко поглинає та усереднює усіх, хто з такими зусиллями і величезними надіями на краще життя потрапив до Нью-Йорка. Окрему увагу приділено вивченню символіки та функції кольорів, звуків, запахів, аналізу описів урбаністичних ландшафтів та нечисленних природних об’єктів.