Стаття досліджує як традиційні, так і сучасні підходи до виокремлення концептів у літературних текстах, приділяючи особливу увагу лексичному аналізу, семантичному розбору, онтологічному моделюванню та автоматизованим технікам на основі великих мовних моделей. Традиційні ручні методи цінуються за їхню здатність охоплювати нюансові літературні значення, такі як символізм, метафора та інтертекстуальні відсилання, з урахуванням культурного й стильового контексту. Однак їхня залежність від інтенсивної людської інтерпретації робить їх складними для застосування до великих корпусів текстів і порівняльних досліджень. Сучасні автоматизовані підходи, особливо ті, що використовують архітектури трансформерів, як-от BERT, забезпечують значні переваги у швидкості обробки та масштабованості. Завдяки механізмам самоуваги ці моделі ефективно виявляють довготривалі контекстуальні зв’язки та приховані патерни в текстах, даючи змогу швидко визначати й класифікувати ключові концепти у великих наборах даних. Водночас наголошено, що такі системи досі мають обмеження під час роботи з образною насиченістю та семантичною неоднозначністю, притаманними літературному дискурсу. Практична частина дослідження включає експериментальний аналіз концепту толерантності у публікаціях провідних англомовних медіа, зокрема The New York Times, BBC News та The Guardian. Автоматизовані методи виокремлення продемонстрували значний потенціал у виявленні загальних тенденцій і патернів використання концептів. Проте результати підкреслюють необхідність експертної інтерпретації для уточнення отриманих даних, особливо у разі тонких семантичних зсувів або міждисциплінарних культурних відсилань. У підсумку стаття пропонує інтегративну методологічну рамку, яка поєднує автоматизовану обробку з людською експертизою. Автоматичні інструменти рекомендується використовувати на початковому етапі для структурування та класифікації великих обсягів текстових даних, тоді як експертні дослідники відповідають за інтерпретаційну глибину та валідацію. Подальші напрями досліджень включають удосконалення адаптації LLM до літературних текстів, створення спеціалізованих навчальних корпусів та інтеграцію онтологічних моделей із метою підвищення точності та надійності концептуального аналізу в літературознавстві.