У статті розглядається понятійний складник концепту FRIEDEN у межах когнітивної лінгвістики. Актуальність теми зумовлюється тим, що концепт FRIEDEN має величезне значення для німецькомовної культури, оскільки він відображає досвід історичних катастроф, суспільних трансформацій і пошуків гармонійного співіснування. Мир у німецькій лінгвокультурі постає не лише як юридично закріплений стан, а й як символ духовної злагоди, внутрішньої безпеки та культурної стабільності. Саме тому вивчення його семантичної структури у словникових джерелах є необхідним кроком для подальшого комплексного аналізу. У дослідженні використано дефініційний метод, що дав змогу зіставити дані сучасних німецьких тлумачних словників (Duden, DWDS, Verben, PONS). Результати аналізу показали, що ядро концепту формують значення, пов’язані з офіційно зафіксованим миром і договірними угодами, які мають політико-правовий характер. Водночас у словниках виразно окреслюються семи, що належать до стану гармонійного співіснування, суспільної згоди й узгодженості інтересів. До периферії потрапляють значення, які хоч і менш поширені, проте демонструють додаткові смислові нашарування: відсутність війни та насильства, а також духовний вимір миру, пов’язаний із релігійним досвідом і відчуттям захищеності у вищій силі. Отримані результати підтвердили багатовимірність концепту FRIEDEN, який поєднує юридичні, політичні, соціальні й релігійно-ціннісні аспекти. Це дає змогу розглядати його не лише як мовну одиницю, що позначає відсутність конфлікту, а й як культурний маркер, який відображає глибинні уявлення німецького суспільства про справедливість, стабільність та безпеку. Перспективним напрямом подальших досліджень є вивчення образного й аксіологічного складників концепту FRIEDEN у німецькомовному публіцистичному дискурсі, де він набуває нових смислових акцентів у зв’язку з актуальними політичними подіями.