Дисертаційна робота присвячена вивченню прагматичних маніпуляцій та семантичної переорганізації творів із ракурсу параперекладу як парадигмального і трансдисциплінарного явища в контексті перекладознавчих студій. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю розширити методологічний інструментарій перекладознавства через демаргіналізацію паратекстового поля і врахування адаптаційних алгоритмів мережі параперекладачів, які сукупно формують рецепцію твору і репрезентують його у вигляді книжки в цільовій культурі. Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вперше концепцію параперекладу цілісно застосовано до українських перекладацьких та видавничих практик; вмотивовано необхідність студіювання емпіричного аспекту параперекладу як консеквенції багатоетапних операцій відображених на соціологічному рівні; досліджено мережу параперекладачів із погляду їхньої активності, взаємодії та комунікації, націленої на формування остаточного варіанта представлення перекладеного твору; розмежовано поняття паратекстового зсуву, вилучення, додавання та адаптації; охарактеризовано специфіку спунеризму та класифіковано його типові транспозиційні форманти; окреслено методику відтворення артлангів та рунічних написів у контексті організації перітекстового простору; зафіксовано паратексти, що вирізняються меншою екзистенційною частотністю та перехідною природою; розглянуто промоційні матеріали з позицій підсилення дискурсу про інший переклад; здійснено цілісний парааналіз зібрання творів з урахуванням зовнішніх та внутрішніх перітекстових репрезентацій. Ключові слова: паратекст, парапереклад, перітекст, цільова культура, агенти параперекладу, перекладознавство, епітекст, стратегії відтворення, прагматична адаптація, реципієнт, артланг, концепт, художня література, англо-український переклад, літературний переклад. The dissertation is devoted to the study of pragmatic manipulations and semantic reorganization of literary works from the perspective of paratranslation as a paradigmatic and transdisciplinary phenomenon within translation studies. The relevance of the research is determined by the need to expand the methodological toolkit of translation studies through the demarginalisation of the paratextual field and the consideration of adaptive algorithms employed by the paratranslation network, which collectively shape the reception of a work and represent it as a book within the target culture. The scientific novelty of the research findings lies in the fact that for the first time the concept of paratranslation has been holistically applied to Ukrainian translation and publishing practices; the necessity of studying the empirical aspect of paratranslation as a consequence of multi-stage operations reflected at the sociological level has been substantiated; the network of paratranslators has been examined in terms of their activity, interaction, and communication aimed at shaping the final representation of a translated work; the notions of paratextual shift, omission, addition, and adaptation have been differentiated; the specificity of spoonerism has been characterised and its typical transpositional formants classified; the methodology for rendering artlangs and runic inscriptions within the organisation of peritextual space has been outlined; paratexts distinguished by lower existential frequency and transitional nature have been identified; promotional materials have been examined from the perspective of reinforcing the discourse on alternative translation; a holistic paraanalysis of a collected works edition has been conducted with regard to both external and internal peritextual representations. Key words: translation studies, paratranslation, literary translation, English–Ukrainian translation, recipient, fiction, translation strategies, target culture, pragmatic adaptation, artistic language, agents of paratranslation, paratext, peritext, epitext, concept.